Вибір редакції

Історія про те, чого так довго не вистачало Могилянці

Занедбаний внутрішній дворик КМЦ зовсім скоро обіцяє перетворитись на щось цікаве та цінне для студентів та випускників НаУКМА

Читання на 4 хвилини

Йшов вересень 2008-го, а разом з ним і я повільним кроком прогулювався другим плацом, буцаючи свіжовпалі каштани. Був це понеділок або п’ятниця, бо саме у ці дні у правників-першокурсників були пари з англійської на 8:30. Тож йшов я після англійської і роздумував над вселенською несправедливістю: чому в нас перша і шоста пари із “вікном” у майже сім годин? Дістав із кишені джинсів нокію 3250, щоб зателефонувати до однокласників, які навчалися в інших вишах, із запитанням: “У вас теж бувають такі вікна?”. У відповідь вони продовжили свої насмішки над “найкращим університетом країни”, бо у них і гуртяга “через дорогу”, і пари з перервою на перекур, та ще й жодних “вікон”. Ніхто із одногрупників предметного пояснення цьому дисонансу надати теж не зміг, тому ми вирішили піти у філологічну бібліотеку, аби скопіювати “хедвей/метрікс”.

Хоча, якщо поглянути з іншого боку — можливо, саме такі велетенські “вікна” між парами і довжелезний шлях від гуртожитку на Поділ і роблять могилянців могилянцями з усіма притаманними нам атрибутами. “Вікна” — це час на домашні завдання, спільну підготовку, тиняння Подолом і взагалі розширення кругозору. Електричка на Ворзель, маршрутка на Троєщину чи метро на Харківський одночасно виконують роль читалень, незабутнього емпіричного досвіду, занурення в соціально-побутову атмосферу Києва і взагалі фантастично дисциплінують і таймменеджерять життя могилянця.

“Вікна” між парами та дорога до місця ночівлі сприяють тому, що могилянці проводять багато часу довкола та в стінах Академії. В нас є багато варіантів та місць такого збавляння часу: бібліотеки, їдальні, Трапезна, ПідWall, лавки на плацах, юсік, коридори, аудиторії, культурні центри, галереї, подільські вулички та кафе. Проте чогось не вистачає…

Скрін

Так три роки тому виникла ідея реконструювати ПідWall: вдень — коворкінг, ввечері — івент-плейс. В університету грошей на це, звісно, не було, іншого інвестора знайти теж не вдалось. Зрештою я вирішив, що це нереально, у мене опустились руки і я викинув у мережу свої напрацювання.

Подушки

Пройшов рік. Мене переконували, що у мрії потрібно вірити, і вони обов’язково реалізуються. Після подій Євромайдану не можна було не довіритися такій гіпотезі, і я з новими силами взявся за проект із трішки іншою локацією. На думку спало фойє актової зали КМЦ.

Ще подушок

Там переважно порожньо — відбуваються поодинокі заходи (і то переважно не могилянські), а перед масштабним заходом в актовій залі юрмляться люди. Вже є сцена, прекрасний балкон, можливість зробити прохід до деканату ФПвН — проект вийшов дуже хорошим. Поспілкувавшись з багатьма випускниками НаУКМА, ми дійшли до думки, що цінність від такого простору може бути значно більшою, якщо в ньому перетинатимуться проекти та ідеї не лише студентів, але й випускників. Після цього сформувалася команда зі студентів та випускників, які готові докладати свої зусилля до творення такого проекту.

Та, на жаль, в силу психологічних, політичних та ще різного роду причин проект так і залишився на папері.

Знову повернулися до ідеї ПідWall’у. На момент розробки нового проекту ціни на будівельні матеріали драматично зросли, що не дозволило повною мірою реалізувати задумане.

І нарешті зійшлися всі зірки. Ми знайшли ідеальну локацію — внутрішній дворик КМЦ. Він знаходиться між КМЦ та вулицею Іллінською. Пройти до нього можна як безпосередньо з плацу, так і з КМЦ.

Дворик

Що ж це буде? Коворкінг, антикафе, івент-хол, вільний простір, літній майданчик? Одночасно і так, і ні. Ми вважаємо це передовсім платформою. Платформою зі сприятливим грунтом для реалізації всіх могилянських ініціатив: від наукових конференцій та публічних захистів дисертацій до музичних фестивалів та творчих вечорів, від фотовиставок та кінопоказів до зустрічей випускників. З метою віднайдення для нас місця у могилянській родині ми пропонуємо проголосити маніфест нашої платформи та неухильно його дотримуватися.

Рендер

Якою буде платформа — залежить винятково від широкої могилянської спільноти. Ми презентуємо своє бачення такої платформи після численних розмов із друзями, студентами, випускниками, викладачами та співробітниками академії, архітекторами та будівельниками. На себе ми взяли дві ключові та одночасно найменш цікаві йі складні частини: узгодити проект із відповідними службами та знайти ресурси для його втілення.

Проект створюється за принципом відкритої системи, тож давайте висловлювати свої пропозиції щодо облаштування простору, подій, які там можуть відбуватися, чи будь-які інші ідеї.

Віднині працює сторінка на Facebook, через яку ми і будемо акумулювати ідеї щодо реалізації проекту.

Stay tuned! :)